Сторінка музкерівника

МУЗИЧНІ ЗДІБНОСТІ

            В «Педагогічному словнику» визначено як «індивідуально-психологічні особливості особистості, до яких належать слухова чутливість, що зумовлює   аналіз природних, мовленнєвих чи музичних звуків, і емоційна реакція

на них.

            До музичних здібностей відноситься ладове чуття –  здатність переживати відношення між звуками як форму і зміст; музично-слухові уявлення – здатність прослуховувати «розумом» раніше сприйняту музику як основу для музичної уяви, формування музичного образу й розвитку музичного мислення; музично-ритмічне почуття – здатність сприймати, переживати, точно відтворювати і створювати нові ритмопоєднання . Важливо виділи також музичну пам’ять і психомоторні  здібності . Музична пам’ять нагромаджує музичні враження, слуховий досвід і зумовлює музичне мислення – інструментальне, вокальне . Психомоторні здібності характеризують індивідуальні можливості музиканта і виявляються в його майстерності, віртуозності» (І.Зязюн) .                                     

            Психологами навчальна діяльність розглядається як складова музично-естетичгого виховання дітей у їхній музичній діяльності . Це також впливає на успішний розвиток звуковимови малюків, закріплення набутих знань, умінь, навичок і на особливості їхнього музичного розвитку . Важливою тут є ідея щодо компенсаторних можливостей здібностей .Ідеться про ймовірність компенсації одних здібностей іншими, унаслідок чого відносна недорозвиненість певної здібності зовсім не виключає можливості успішного виконання тих видів діяльності, що найбільш тісно пов’язані з проявами вроджених здібностей . Відсутня здібність може бути компенсована іншими, більш сформованими .

            Окремі здібності не просто співіснують одна з одною. Кожна здібність змінюється, набуває якісно іншого характеру залежно від наявності й ступеня сформованості інших здібностей. Відображаючи системну організацію мозку, між функціональні зв’язки та діяльнісний  характер психічних функцій, окремі здібності мають складну структуру. Як зазначав Л.Виготський, «кожна наша здібність працює насправді в такому складному цілому, що взята окремо вона не дає й приблизного уявлення про справжні можливості її дії. Наприклад, людина зі слабкою пам’яттю тоді, коли ми досліджуємо її в ізольованих умовах, може запам’ятовувати краще, ніж людина з чудовою пам’яттю, просто через те , що пам’ять ніколи не виступає сама собою, а завжди  в тісній співпраці з увагою, загальною установкою, мисленням – і сукупна дія різних здібностей може виявитися зовсім незалежною від абсолютної величини кожної  окремо».

            У роботі з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку ми також наголошуємо на постійному застосуванні методів створення проблемно-творчих ситуацій, які є дуже дієвими для становлення логічного мислення й допомагають дітям у самореалізації.

ЕМОЦІЙНІСТЬ ВІДГУКУ НА МУЗИКУ

            Вагоме значення для дітей дошкільного віку має емоційність відгуку на музику . Ця здібність розвивається під час сприймання музики (попереднього й супутнього), при різних видах виконавської діяльності (спів, гра на музичних інструментах), а також у музично-ритмічних рухах . «Відчути живий подих музики – це часто значить осягнути найпотаємніше у змісті музики, -- учив Е. Жак-Далькроз. -- … Усе оживає лише з усвідомленням пульсу музики» .    Емоційність відгуку на музику в дітей і дорослих має свою специфіку . Зокрема , у дошкільний період  діти лише накопичують досвід емоційного сприймання музики, первісні музичні враження, досвід музично-слухових і ритмічних уявлень, інтонування мелодії голосом. І про це необхідно пам’ятати батькам, вихователям і музичним керівникам .

Здебільшого діти молодшого віку, що вперше прийшли в дошкільний заклад, не вміють слухати музику та робити відповідні щодо прослуханого висновки . у них відсутня чистота інтонування мелодії голосом, практично немає координації між слухом і голосом . Слабко розвинуті можливості усвідомлення емоційних відчуттів перешкоджають вираженню власних вражень . Обмеженість музичного сприйняття не сприяє встановленню характеристик музичних образів, що відтворені в музиці . Недостатність знань про навколишній світ і ступінь розвитку особистості дитини впливають на обмеженість образних уявлень та уявлюваних ситуацій .

Під час слухання музики в дитини виникають позитивні або негативні емоції, що відображаються на психічному стані, тобто перетворюються в емоційно-естетичні переживання. Складні музичні твори можуть розбудити кілька різних емоцій . Однак завжди одна з них виявляється більш яскравою, викликаючи відповідні емоційні переживання : сум, радість тощо . Переживання музичного твору є індивідуальним для кожної людини та має різноманітні емоційні відтінки .

Виключне значення для гармонійного розвитку особистості дитини має здібність музичного мислення . Вона виявляється в здатності простежити за зміною настроїв музики, осмислити взаємозв’язок інтонацій, тем, образів, частин, задум твору загалом, виразність музичної мови,розрізнити засоби музичної виразності, що передають зміст .

Сприймаючи музику, дитина інтуїтивно або свідомо її оцінює . Оцінка музики—це узагальнення, порівняння й асоціації, що виникають у процесі художнього сприймання й відбуваються за участю довільної уваги .Та в дітей дошкільного віку така оцінка є не свідомою і будується на основі особистих емоцій (добре – погано, сподобалося – не сподобалося тощо) .

Б.Теплов і Л. Виготський наголошували, що музика, викликаючи емоції у слухача, збуджує відповідні думки, тобто впливає на свідомість . Естетичне почуття , що виникає при сприйманні або виконанні музики, є ознакою виховання музичного смаку . Його сформованість визначається тим наскільки глибоко , як і яку музику сприймає людина. Формування здатності сприймати музику  відбувається винятково в процесі музичної діяльності : під час сприймання , виконання. Оцінки музики, коли дитина з визначеною часткою мотивації віддає перевагу певним музичним творам .

Відомо, що дві півкулі мозку нерівноцінні між собою, мають різні функції, але працюють тісно й дуже складно, керуючи різними видами діяльності. Учені виявили, що базою конкретного, образного мислення є права півкуля, а логічного, абстрактного – ліва. Найбільша активність при сприйманні музики належить правій півкулі мозку,ураження якої може супроводжуватися навіть музичними галюцинаціями.

Виняткову роль у мовленнєвій діяльності відіграє ліва півкуля. Адже словесне мовлення цілком пов’язане з інтонацією і голосом. Тому лиш у системі інтонацій слова, фрази набувають відповідного конкретній ситуації смислу. З огляду на це можна спробувати перефразувати думку О. Коваль про те, що мовлення, мислення й поведінка створюють нерозривну єдність, у ідею, що музика, слово (спів, мовлення), рухи також можуть створювати свого роду єдність у формуванні здібностей, зокрема музичних, та успішному розвитку звуковимови в дітей.

Різні види музичної діяльності (музично-ритмічні рухи зі співом народних пісеньок, таночки, ігроритмічні та пальчикові вправи, артикуляційна гімнастика, вправи на розвиток мовленнєвого слуху, музикотерапія) знімають із малюків нервову напругу та розумові перевантаження, допомагають дітям здружитися,виконують функцію емоційної розрядки, розвивають пам’ять, уяву, фантазію, творчі здібності, удосконалюють зв’язне мовлення, при цьому благотворно впливають на формування й корекцію різноманітних порушень мовлення.

Домінування почуттєвої сфери характерно як для раннього, так і для старшого дошкільного й молодшого шкільного віку. Джерелом переживань дитини стає її діяльність, спілкування з навколишнім світом. Діти переживають почуття ніжності, любові до своєї родини. Вони майже завжди опиняються в полоні своїх почуттів, оскільки не вміють керувати ними. Залучення дітей до різних видів музичної діяльності розвиває емоційну сферу, навчає керувати своїми емоціями,сприяє естетизації свідомості, виховує критичний музичний смак. На основі зазначених змін у дитини формується довільність поведінки, нове ставлення до себе, своїх здібностей і вчинків.

За висновками багатьох досліджень, французький дослідник Р. Заззо доводить, що «в міру накопичення спостережень значимість перших років життя виступає з усе більшою силою. Виявилось, що ці перші роки життя характеризуються такими властивостями, яким раніше не надавалося великого значення. У віці трьох років людська істота пройшла вже половину шляху свого розумового розвитку».

У цьому сенсі Г. Доман, засновник Інституту розвитку людського потенціалу, взагалі вважає, що «лише перші шість років життя – час виховання героїв». Аналогічний висновок зроблено нейробіологом Х. Хіденом : «Нові дослідження можуть потягти за собою великі зміни в галузі освіти. Уже зараз існує думка про те, що починати освіту необхідно вже на першому році життя». Якщо ж можливості дитячого мозку не використовуються, тобто відповідні здібності не розвиваються, не функціонують, якщо з дитиною не займатися певними видами діяльності, то ці можливості починають втрачатися, занепадати, слабшим стає їх функціонування.

Зважаючи на те, що діти в дошкільному віці надзвичайно допитливі, у них є неабияке прагнення до пізнання навколишнього світу, вихователям, музичним керівникам, керівникам гуртків, батькам необхідно заохочувати цю дитячу допитливість, спонукати вихованців до потреби в здобутті знань, залучаючи їх до різних видів діяльності, сприяти розширенню словникового запасу.

Протягом певного періоду життя дитина освоює різні види діяльності. У результаті в неї формуються певні психічні особливості. Деякі з них  розвиваються найбільш успішно і стають особливо значущими. У процесі будь-якої діяльності вдосконалюються сприймання, пам’ять, мислення, уява, відчуття.

Музична діяльність передбачає виконання певних дій. Наприклад, при засвоєнні пісні дитина уважно слухає вступ, намагається вчасно розпочати співати, уловлюючи заданий темп. Під час виконання відображує нескладні відтінки, рухи, емоції.

Отже, дії можуть бути різні: зовнішні, предметні та внутрішні. До зовнішніх, предметних відносять виконання музичного твору голосом,рухи під музику та зі співом, диригування, гру на дитячих музичних інструментах… Внутрішні дії – коли дитина, сприймаючи музику, переймається її настроєм, порівнює сольне й хорове звучання, прислухається до власного співу. Якщо дія повторюється багаторазово, вона поступово засвоюється і переходить у навичку. Сукупність навичок дає змогу дитині опанувати нові, більш складні види діяльності.

У музичному вихованні дітей виокремлюють такі види музичної діяльності: сприймання, виконавство (інструментальна, вокальна діяльність, музично-ритмічні рухи під музичний супровід або зі співом), творчість, музично-освітня діяльність. Усі вони мають свої різновиди. Так, сприймання музики може існувати як самостійний вид діяльності, а може передувати й супроводжувати інші види. Виконавство і творчість реалізуються у співі, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах. Музично-освітня діяльність передбачає опанування загальних знань про музику як вид мистецтва, музичні жанри, композиторів, музичні інструменти, а також спеціальних знань про способи виконавчої діяльності.

Кожен вид музичної діяльності передбачає оволодіння дітьми певними способами діяльності. Таким чином у дошкільнят формуються музичні здібності й здійснюється їх музично-естетичне виховання. Тому в роботі з дітьми важливо використовувати всі види музичної діяльності.

(за Н.Ветлугіною та О.Радиновою):

Сприймання музики – сприймання музики під час її слухання або виконання; музично-дидактичні ігри;

Виконавча музична діяльність – спів; музично-ритмічні рухи; гра на музичних інструментах;

Творча музична діяльність – пісенна творчість; музично-ігрова й танцювальна творчість; гра на музичних інструментах;

Музично-освітня діяльність – це знання загального характеру; специфічні знання, пов’язані з особливостями різноманітних видів музичної діяльності.

Відповідно до цієї класифікації кожен вид музичної діяльності може слугувати засобом формування певної музичної здібності.

Так, за допомогою сприймання музики, розрізненя емоційного забарвлення формується ладове чуття. Звуковисотний слух розвивається при залученні до тих видів муз. Діяльності, у яких ця здібність проявляється. Насамперед, це види виконавства – спів та гра на музичних інструментах. Ритмічне відчуття виражається в музично-ритмічних рухах, відтворенні музичного малюнка в ударах або на музичних інструментах, у співі.

·        Хоровий (ансамблевий) та сольний спів;

·        Гра на дитячих музичних інструментах;

·        Слухання музики;

·        Музично-ритмічні рухи;

·        Інсценування пісень, сюжетів казок програмового характеру;

·        Розповіді дітей (міркування) про почуту й виконану музику;

·        Вивчення елементів нотної грамоти як засобу письмового вираження музичної мови;

Творчі індивідуальні завдання – дитячі малюнки на теми музичних творів, що сподобалися,складання невеликих творів,розповідей про музику.

           Сучасні наукові дослідження підтверджують сприятливий вплив на розвиток дитини спів вокальних творів. Діючи на слухача мелодійними засобами і змістом тексту, пісня допомагає не лише виразити свої почуття, а й викликати відповідні емоційні переживання, співчуття.

           Важливе місце в репертуарі має посідати також і музичний фольклор. Народне мистецтво сполучає спів, рухи, гру, поєднує всі види музичної діяльності, що сприяє більш інтенсивному формуванню музичних здібностей. Народні пісні, дитячий музичний фольклор зручні для виконання, близькі мовленнєвим інтонаціям.

           Процес навчання співу дитини дошкільного віку тривалий і складний, оскільки вимагає інтенсивної розумової активності й інтелектуальної напруги. Діти набувають навичок порівняння власного співу з виконанням однолітків або дітей старшого віку, умінь прислухатися до інтелектуального супроводу, оцінювати якість музики.

           Очевидним є позитивний вплив співу на фізичний розвиток дітей. Він сприяє зміцненню легенів, викликає реакції, пов’язані зі зміною кровообігу, дихання, розвиває координацію голосу й слуху,поліпшує мовлення дітей; впливає на загальний стан організму, активно формує музичні здібності: емоційну чуйність, ладове чуття, почуття ритму. На думку лікарів, спів є кращою формою дихальної гімнастики.

           Важливу роль у музичному вихованні відіграє гра на музичних інструментах. Саме музичне виконавство підвищує інтерес до музичних занять, сприяє емоційному й швидкому реагуванню, зосереджує увагу, впливає на формування музично-слухових уявлень (звуковисотного слуху), музичної пам’яті, чуття ритму, виховує навички колективної діяльності.

           Одним з основних видів музичної діяльності є сприймання музики. Перед прослуховуванням музичних творів проводиться попередня робота у вигляді бесіди, розповіді, сюжетно-рольової, музично-дидактичної гри, спрямованої на активізацію «до емоційної» установки. Це поліпшує музичне сприймання, налаштовує дітей на певний емоційний стан. При визначенні творів для слухання велике значення має відповідність змісту музичного репертуару можливостям сприймання їх дітьми певного віку.

           Отже, необхідною умовою стає врахування наявності образного змісту, що відповідає дотриманню принципу художності. Дітям близькі й доступні ті образи, що пов’язані з їхніми інтересами та побутом. Образний світ музики для дітей, що виховуються в дошкільних закладах, досить специфічний. Ігри й іграшки, образи тварин, казково-героїчні персонажі й ситуації, картини природи – це найбільш улюблені дітьми об’що відображені в музиці.